Роздуми з приводудо делегатів III Всеукраїнського батьківського Форуму

Сьогодні тільки лінивий не говорить про кризу в системі освіти. І вчителі, і батьки, і чиновники від освіти б’ють на сполох: «освіту треба рятувати – вчитель доведений до рівня зубожіння»; «освіта в занепаді: дітей в школі навчають не ті й не тому»; «необхідні термінові заходи щодо реорганізації системи освіти та її закладів: освіта перешкоджає вільному розвитку дитини». Такі й багато інших тез можна почути звідусіль. І кожен вважає, що він точно знає, як треба змінити «щось в освіті». На наше глибоке переконання, освіта в усі часи була на перетині минулого й майбутнього. І завжди існувала проблема навчання на минулому досвіді для життя в майбутньому. Сьогоднішня ситуація відрізняється лише тим, що в межах одного покоління відбуваються настільки суттєві зміни, що звичайна людина не встигає опанувати
одні способи і засоби існування, як вони змінюються іншими.

Міністерство освіти і науки України прагне створити такі умови, які б максимально відповідали викликам сучасності. Сьогодні нами обрано три стратегічні, глобальні напрями, три дороги: зміст, нові технології, носії змісту і технологій. Дорога змісту. Ми будуємо її, ухваливши нові стандарти і програми. Раз на десять років змінюються стандарти, і справа ця випала саме нашій команді. Основне – забезпечити якість змісту. Одним із аспектів якості є прагнення до дефрагментації знань, тобто створення цілісної системи, яка б давала молодій людині необхідний для життя запас знань. Деякі «фахівці від освіти» вважають, що варто зменшувати обсяг інформації, буцімто для життя великі обсяги не потрібні. Говорячи словами Гельвеція «знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів», ми прагнемо до створення таких навчальних програм, які б забезпечували сутнісні принципові зв’язки між основами знань. На нашу думку, такий підхід створює умови для розвитку вільної людини.

Дорога нових технологій. Вона надзвичайно важлива. Зміст може бути дуже сучасним, але якщо передаватимемо його старими засобами, без комп’ютерів, інтернету, контенту, це не матиме сенсу. Буде просто красива ідея, а донести її до учнів не зможемо. Питання сучасних засобів не зводиться лише тільки до технічного озброєння процесу освіти. Воно також охоплює активне розроблення та застосування інноваційних методів викладання, створення нової дидактики з урахуванням педагогічних традицій та вимог сучасності.

Дорога носіїв змісту й технологій. Це педагоги, директори шкіл, уся вертикаль управління освітою. Управлінець, який сповідує авторитарні методи, вчитель, який не вміє застосовувати нові технології, можуть збити з дороги всіх і все. Ця дорога не потребує великих фінансових вливань, на відміну від перших. Вона тільки вимагає сміливості довірити справу професійним управлінцям і реально оцінити можливості українського вчительства. Адже 21% наших педагогів – пенсійного віку (проти 9 % у 1991 році). Дехто з них боїться комп’ютерів, втратив довірливий зв’язок з учнями. З одного боку, це жертовна професія, й цих учителів маємо підтримати гарною пенсією, виявити повагу до їхньої багаторічної праці… З іншого боку, дітям необхідні сучасні якісні знання. Безумовно, потрібен компроміс інтересів. По кожній із цих доріг ми зробили досить упевнені кроки. Та в умовах світової фінансової кризи одразу досягти того, що не можна було зробити навіть у кращі роки, нереально. Це – як проліски взимку. Вони будуть – але навесні. Однак з орієнтирами ми вже визначились. Архітектори і проектанти свою роботу виконали. А будувати будемо всі разом. Одним із найважливіших завдань всіх зацікавлених сторін є створення і підтримка конструктивних комунікацій: учні-батьки вчителі-науковці-суспільство, організація ефективного та оперативного зворотного зв’язку.

Для цього міністерством, органами освіти на місцях проводяться відкриті зустрічі, конференції, круглі столи, гарячі лінії з учнями, батьками, вчителями, представниками громадськості.
Яскравим прикладом налагодження такої співпраці є проведення у вересні 2012 року Всеукраїнського Форуму «Батьки і діти». Розпочатий у Києві зустріччю з представниками учнівських, вчительських та батьківських спільнот, він продовжив своє крокування в областях та містах України. З цією ж метою міністерство регулярно проводить круглі столи з актуальних питань освіти, запрошуючи представників всіх зацікавлених учасників навчально-виховного процесу. Ми переконані, демократизація відносин між учасниками освітнього процесу, створення партнерської взаємодії – запорука успішності розвитку системи освіти.

У 2012 році вперше було проведено інтернетзбори батьків першокласників. До обговорення долучилися більше 600 тисяч учасників. І це свідчить про те, що ми йдемо правильним шляхом. Майже у кожній області реалізуються просвітницькі програми, проекти, спрямовані на посилення взаємодії між родиною і навчальними закладами. Активно працюють психологічні служби шкіл, районів, психолого-медико-педагогічні консультації, про що свідчать тисячі звернень від учнів, батьків, вчителів.

Ці та багато інших справ, спрямовані на вирішення одного завдання – допомогти учневі та його родині увійти в сучасне життя максимально підготовленим. Безумовно, будь-які зміни не можуть відбутись миттєво та ідеально. І виникають випадки формального підходу або ігнорування рекомендації та настанов управлінських органів та фахівців. Велика система, до якої належить система освіти, не може миттю змінитись. Тому закликаю всіх небайдужих: давайте співпрацювати, допомагати один одному. Не шукати у чиїхось діях злочинних намірів, а спільно вирішувати проблеми, що виникають.

Інколи дивно чути зауваження до школи, органів освіти, міністерства від людей, які не поцікавились, що зроблено і що робиться. Вони ніби не бачать і не чують. Проте, краще за всіх знають, хто і що має робити.

Особливо це стосується питань, які можна впевнено вважати прерогативою суспільства, а не тільки системи освіти. Давайте разом створювати в суспільстві стандарти ставлення до освіти як до стратегічного напрямку життя і розвитку країни. Давайте разом, кожен на своєму місці, змінювати світ на краще. Тоді ніхто і нікого не буде звинувачувати у монополії на істину, тому що створене разом нове суспільство подякує нам за терпіння, розуміння та зусилля.

Б.М.ЖЕБРОВСЬКИЙ, заступник Міністра освіти і науки України