Найстаріша мешканка України Катерина Козак 14 лютого відзначила 116-річчя в рідному селі Хотимир на Прикарпатті.
Не виїжджаючи за межі області, довгожителька пожила за п’яти держав, ніколи не потребувала допомоги лікарів і минулого року голосувала на виборах до парламенту. Вона виховала двох доньок сестри, а своєї другої половинки так і не знайшла.
На постійні запитання про власні секрети довголіття пані Катерина лише віджартовується: «Таке важке життя було, що навіть смерть мене боїться». Ювілярка не визнає телебачення і багато молиться. Як сама каже, за всіх і щоб ніколи не було війни.
Подарункам і гостям бабуся радіє, але ніяк не може збагнути, чому останніми роками до неї стільки прикуто уваги. Минулого року представник Книги рекор-дів України Микола Зелінський офіційно вручив довгожительці диплом, який засвідчує, що вона найстарша жінка в Україні. За матеріалами Книги рекордів України:
Козак Катерина Іванівна народилася 14 лютого 1897 року в селі Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області. За своє життя вона пережила часи Австро-Угорської імперії,
Західноукраїнської Республіки, другої Речі Посполитої, Радянського Союзу, пам’ятає Першу і Другу Світові війни.
Вік жінки підтверджують записи в господарських і церковних книгах та паспорт. У школі не навчалася. Працювала до пенсії в місцевому колгоспі «Прапор комунізму». Отримує пенсію та як довгожитель щомісячну надбавку 500 грн. з місцевого бюджету.
Доля не надто пестила пані Катерину: вона ніколи не вчилася і не має освіти, працювала на найважчих роботах у колгоспі і самотужки виховала двох племінниць, Олену і Ганну.
Сестру Катерини Козак під час Другої Світової війни німці вивезли на роботу до Німеччини, де вона й померла. Як розповідає внучатий племінник довгожительки Ярослав Буряк, у спогадах бабусі
воєнний і повоєнний період були найважчими. Жити довелося в господарській прибудові, братися за будь-яку роботу, голоду-вати і просити харчів в односельців, щоби нагодувати дітей.
Після того, як племінниця Ганна поїхала до Росії, Катерина Козак залишилася жити з Оленою. Допомогла виховувати наступні покоління малечі. Тепер у пані Катерини двоє онуків, сім правнуків і дев’ять праправнуків. До 100-річчя ювілярці збудували невелику хатинку, впритул до господарства 84-річної племінниці і її 86-річного чоловіка. Це перше власне житло Катерини Козак. Іменинниця досі має непогану пам’ять, але вік дається взнаки: вона погано чує і важко говорить, мало ходить. «Але в лікарні вона ніколи не була, бо серйозно ніколи не хворіла. Лікування визнає тільки народними методами», – розповідає Ярослав Буряк. Час від часу, особливо взимку, він забирає бабусю пожити до себе, у райцентр Коломия. Та втримати її в комфорті не просто. «Щодня збирається додому», – додає пан Ярослав.
Рідні Катерини Козак розповідають, що вона завжди важко працювала, ніколи не конфліктувала з навколишніми і нікому не бажала зла. В їжі довгожителька також неперебірлива, проте їсть продукт натуральні, з власного городу і невеликими порціями. Ще донедавна на свято могла випити 50 грамів горілки і заспівати. За добру і веселу вдачу в селі бабусю Катерину називають «бабцею-сонечком».
Марина Карасьова.
По материалам сайта www.bbc.co.uk/ ukrainian