Добрый день, уважаемая редакция!
Сегодня я подвожу итоги работы своего класса за 5 лет. Это – сотрудничество родителей, учеников, учителей, психолога, социолога, администрации… Но в первую очередь – родителей.
Класс у нас необыкновенный – поэтический. Мы – юные друзья Пегасика! Еще в первом классе мы начали учить поэтические зарисовки, а потом, овладевая наукой стихотворчества, мы дошли до «настоящей поэзии», как говорят мои ученики… Растут они любознательными, умными. Главная заслуга в этом – родительская, ведь общеизвестно, что основная воспитательная сила становления личности – семья. Я – счастливый учитель, потому что дети у меня оказались еще более талантливыми, чем я предполагала. Как и большинство детей, они посещают различные кружки и секции. Среди них есть чемпионы Украины по бальным танцам, чемпионы города и области – спортсмены и музыканты, есть актеры, которые успели уже сняться в «настоящем» кино; есть дети, которые занесены в перечень «талантливых детей Украины» – и это благодаря их родителям, семье…
Сегодня, оглядываясь назад, вспоминаю, как мы решили создать класс-группу, чтобы объединить наших деток, и как были удивлены наши папы и мамы, что дети не спешат после уроков домой, а просят родителей еще немножко подождать, потому что у малышей «есть очень важное дело…». И так каждый день…
Ведущим делом, которое объединило нас в одну классную семью, стала поэтика. В стихах – наши мысли, дела, мечты, мировосприятие… Сначала родители не могли поверить, что это пишут их дети, но прочтя второй, третий, десятый стишок, начали и они увлекаться поэзией и помогать детям овладевать азами стихосложения…
О своих «пегасятах» могу говорить без конца, но пусть лучше о нашей работе расскажут их стихи.
ПАВЛЕНКО Л.П., учитель начальных классов, руководитель студии «Юные пегасики», г. Днепродзержинск

У сиріт немає батьків…

У сиріт немає батьків
Тужать сильно без них,
аж страх!
Уночі часто сняться їм сни:
Підкидає татусь на руках,
Пестить ніжно й цілує
матуся
До грудей пригортає
бабуся.
Й дідусеві руки міцні
Зручно вмощують на коні.
І дитячі мовлять уста:
«Матінко рідна моя,золота!
Я знаю, що хочеш ти
Найшвидше мене знайти».
Диденко Дарья

Моя сім’я

Матуся Наталя,
Татусь мій – Андрій,
Сестричка – Марічка
І братик Сергій.
Все гуртом зробити
встигаємо,
Граємо в футбол,
Працюємо і відпочиваємо.
Для мене просто свято
Все робить сім’єю –
З мамою і з татом,
З родиною моєю.
Друзь Мишель

Реклама для тата

Я дивилася рекламу,
Там рекламували… маму.
Тільки розкажіть: а нащо?
Кожна з мам для нас – найкраща!

Для кожного з синів і дочок
Голос мамин, як дзвіночок,
Очі – як волошки в житі.
Нам без мами – не прожити!

Руки мами золоті
Нас тримають по житті,

А серця наших мам
Віддають все краще нам.

Хіба важливі зріст, вага,
Колір очей і чи є де жити?
Адже головне, що кожна з матусь
Вміє вірити, чекати і любити.

Так, на жаль, в нас – неповна сім’я
І нам так потрібен люблячий татко…
На нього чекає матуся моя
І я – її маленьке «янголятко».
Хихлуха Ольвия

Мама, ненька, матуся!

Не у всіх дітей є мама…
Це біда, і не мала.
«Мама вернеться чи ні?!»
Всім у очі заглядають,
Виглядаючи її.

Мамо, ненечко, матусю!
Добре, що ти в мене є!
Пригорнуся, усміхнуся –
І біда моя мине…

А в дитячому будинку
Підростає сиротинка.
У одне він вірить свято –
Що його знайдеться мати!

Люди добрі! Сиротинку всиновіть!
І як рідну дитину любіть.

Буде всім вона казати,
Що ви – найкращі в світі тато й мати.

Вік вас вона любитиме,
Допомагатиме і жалітиме.
І вас запевняю я –
У вас буде найкраща у світі сім’я:
Дружна, любляча родина,
А сирота – найрідніша дитина.
Подаруйте усмішку
дитині-сиротині,
Хай кожна дитина зростає в родині!!!

І схиляться янголи з неба
над вами…
Хай в кожного із нас будуть тати
і мами.
Корсунь Александр